Так всі діти гіперактивні чи ні?Прийшов цей час) Час
великого допису по РДУГ
(він же ГРДУ, він же знаний, як СДВГ, хоч це і неактуальна
російська абревіатура)
Що таке РДУГ??
Це розлад, який зумовлюється недостатньою зрілістю
функцій лобної кори півкуль головного мозку.
Чому він виникає? Які причини?
Є два головні фактори, які викликають РДУГ – це
генетичний фактор (основна причина) та
ураження центральної нервової системи. Тут також є свої
особливості – немає якогось одного гену, який викликає РДУГ, в різних дітей
буде різна комбінація генів. Але це будуть гени/комбінації генів, які
відповідають за регулювання обміну та активності дофаміну та норадреналіну.
По цьому був проведений цікавий експеримент на мишах –
коли їм блокували рецептори дофаміну у лобній корі, то в них проявлялись всі ті
самі симптоми, які притаманні дітям з РДУГ.
Але яка б не була причина, все зводиться до того, що в
дітей з РДУГ є порушення функції лобної кори та її регулюючого впливу.
Симптоми РДУГ:
Стійка неуважність,
гіперактивність та
імпульсивність. І всі ці симптоми перешкоджають функціонуванню
дитини!!
Стійка неуважність проявляється:
помилки через неуважність (не через нерозуміння мовлення
чи негативізм)
Труднощі з концентрацією уваги
Не може завершити завдання або домашні справи
Неохайність
Важко керувати своїм часом
Часто губить речі
Гіперактивність та імпульсивність проявляються, як:
непосидючість
коли сидить, то стукає ногами, крутиться
не може спокійно гратись
говорить надміру
відповідає ще до закінчення питання
проблеми з чеканням черги
перебиває
бере без дозволу чужі речі
важко встановити свої дії з віддаленими наслідками
занадто емоційно реагує на програш
Для того, щоб поставити діагноз важливо, щоб ці
симптоми проявлялись мінімум в двох середовищах (наприклад, школа і сім’я) та
щоб не дитина не могла нормально адаптуватись протягом тривалого часу.
Поглянувши на симптоми , потрібно розуміти, що є
різні ступені тяжкості (легка-середня-важка форма),
різні підтипи РДУГ (з переважанням неуважності, з переважанням
гіперактивності чи однаково виражені обидва варіанти) і це все залежить від
того, яка ж комбінація генів його викликає. А також в дитини з ГРДУ можуть бути
і
супутні розлади, які мають теж генетичну природу і в
виникненні яких беруть участь тіж самі дофамін і норадреналін.
Чи можна вилікувати РДУГ ліками?
Ні.
АЛЕ незріла лобна кора, яка причиною всього цього,
може дозріти).
Що каже статистика? Що приблизно 5% дорослих з РДУГ
потребують продовження психіатричної підтримки.
А всі інші переростають??? Майже. В дорослих
зменшуються ті симтоми, які проявляли гіперактивність, але майже всі симптоми,
які проявляли неуважність залишаються, на жаль.
До кого звертатись при підозрі на РДУГ?
До дитячого психіатра
(не невролога!)
Поширеність РДУГ – від 1,5 до 5% в загальній
популяції. А якщо взяти батьків та рідних братів/сестер дитини з РДУГ, то в них
частота розладу 25-35%. Про що це свідчить? Про те, що розлад має спадкову
природу.
Короткий підсумок – в дітей з РДУГ
сповільнене дозрівання функцій лобної кори, наслідком чого є
нездатність до поведінкового гальмування, самоконтролю
поведінки. А це призводить до
несформованості виконавчих функцій (про них ще напишу)), які
відповідають за самоорганізацію поведінки.
А ще 70% дітей з РДУГ мають інший, супутній розлад.
Серед супутніх розладів найчвастіше діагностовують:
опозиційно-викличну поведінку (проявляється у 40-60%
дітей з РДУГ)
порушення мовлення (25-40%)
тривожний розлад (20-40%)
розлад розвитку координації рухів (у 50% дітей з ГРДУ)
розлади сну
розумову відсталість
аутизм (є зворотня статистика про те, що 20% дітей з
РАС мають РДУГ)
А якщо ми візьмемо концепцію Виготського про Первинний
дефект і вторинне відхилення (назвемо це причина-наслідок) , то РДУГ, яке є
первинним порушенням(причиною), викликає такі наслідки:
Проблеми з навчання (при нормальному інтелекті, навіть
маючи здібність до певної науки, через РДУГ дитина може бути неуспішною в
навчанні)
Розлади настрою
Зловживання алкоголем і наркотиками (30%дітей)
Антисоціальна поведінка, яка призводить до попадання
дітей в дитячі колонії
Підвищений ризик нещасних випадків (наприклад, ДТП) в
3-4 рази частіше, ніж інші
Проблеми в спілкуванні з однолітками
Депресії
І для тих, хто не хоче втручання і надіється на
"саме пройде", то саме ці наслідки мають бути важливим аргументом для
втручання!
Признаюсь, мене ці
пункти мобілізовують і збирають в мені всі сили на правильну взаємодію з моєю
дитиною. Бо таких наслідків не побажаш нікому, а частка дітей з РДУГ, які їх
мають, велика.
Тому, будь-ласка, не нехтуйте і не ставтесь до РДУГ,
як до «переросте» (бо перерости можна і в дитячій колоній, замість
університету).
Що додає впевненості – Барклі вказує на те, що 50%
дітей з РДУГ в дорослому віці є добре адаптованими і добре функціонують.
І велику заслугу в цьому відіграє правильне виховання та
допомога фахівців!
І яка ж це має бути допомога
!!Наразі є доказова
база щодо двох напрямків – медикаменти та поведінкова терапія.
Медикаменти – це будуть психостимулятори, які
впливають на дофамін чи норадреналін. А ви пам’ятаєте, що я писала вище – саме
вони замішані у виникненні РДУГ! Але їх, зазвичай, виписують дітям шкільного віку
і тим, в кого середня та тяжка форма РДУГ.
А тепер подумайте, чи нейролептики, ноотропи,
заспокійливі чи вітаміни можуть впливати на РДУГ? Та не можуть!
Чому – бо вони ніяк не впливають на причину (дофамін і
норадреналін)!
Якщо в дитини є якісь супутні порушення – то,
звичайно, їй можуть виписати інші ліки, але вони до РДУГ не будуть мати жодного
відношення)
----
Тому при підозрах на
РДУГ – го до доказового психіатра!
----
Поведінкове навчання – це не заняття для дітей! Це
тренінги, консультації, навчання для батьків і педагогів!! (чому в нас так мало
педагогів цьому навчають?? А це супер знання і для троботи з нейротиповими
дітьми!), яке спрямоване на те, щоб батьки/педагоги вміли встановити
поведінкове керівництво (про це напишу згодом детальніше), щоб
могли керувати поведінкою дитини (це потрібно робити для
дитини з РДУГ, бо вона сама не може достатньо керувати своєю поведінкою, навіть
якщо їй вже 10 років),
вчать організувати середовище, в якому перебуває дитина з
РДУГ,
використовувати нагадування, підказки, швидкі заохочення і тд.
І, як бачимо, тут основна відповідальність і робота лягає не на плечі
спеціаліста, як би хотілось батькам (мені точно)), а на плечі самих батьків ТА
ВЧИТЕЛІВ, ну бо РДУГ - це не про те, що ми сьогодні вдома дитину навчили і
завтра вона піде в школу і все там почне робити так, як треба!
Щодо нейропсихологів, сенсорної інтеграції, логопедів
– це вже буде енна лінія допомоги (за одним вийнятком, читайте нижче!). Ці
спеціалісти потрібні по запиту до конкретної проблеми - для корекції супутніх
порушень та профілактиці можливих наслідків РДУГ. От наприклад логопед не
корегує ГРДУ, але може розвивати мовлення дитині з РДУГ. Спеціаліст з сенсорної
інтеграції не корегує РДУГ, але може працювати з координацією дитини і тд. Але
ці спеціалісти не для корекції РДУГ.
Або точніше – це не перша лінія допомоги при РДУГ. Так, можете
навіть через це речення від мене відписатись, але мені важливіше, щоб батьки
шукали правильної допомоги! Бо я знаю, як батькам хочеться піти шляхом менших
зусиль і поводити дитину 2р/тиждень до спеціаліста замість того, щоб самим
вчитись і працювати над цим.
УВАГА. І тут вийняток!! Якщо Ваш
психолог-логопед-нейропсихолог знають і можуть навчити вас поведінковому
керівництву - тоді так, вони вам підійдуть)) АЛЕ не забудьте уточнити це перед
тим, як звертатись за допомогою))
Те саме спорт – він не лікує РДУГ! Але може дуже
позитивно вплинути на дитину, якщо знайти хорошого тренера і той вид спорту,
який дитині підходить (це правило актуальне як дитині з ГРДУ, так і без))
ЩЕ РАЗ – я за спорт (і
не лише при РДУГ)), я за заняття з логопедами//психологами/сенсорну інтеграцію
і тд! Але це – не для лікування/корекції РДУГ, хоч багато що з цього списку
позитивно вплине на дитину
, я якої є РДУГ!
Ну і ще допоміжними
способами роботи для підлітків з РДУГ є групові психологічні тренінги,
соціальні тренінги, групова психотерапія і тд
Прочитали? Осилили до
кінця?
І Висновок - так всі
діти гіперактивні чи ні??
Писала, опираючись на
роботи Р.Барклі, О.Романчука, І.Марценковського, Т.Скрипник ну і звичайно,
DSM-V
Немає коментарів:
Дописати коментар