Гіперактивність у дітей — це поєднання симптомів, пов’язаних із надмірною психічною та моторною активністю. Чіткі межі цього синдрому важко провести, але, зазвичай, він діагностуєсться у дітей, що відрізняються імпульсивністю та неуважністю..
Дослідження показують, що також існує дисбаланс нейротрансмітерів (хімічні речовини, як передають сигнали
між нейронами) у людей з РДУГ.
Як же проявляється розлад?
Поведінкові особливості при розладі уваги та
гіперактивності можна поділити на дві категорії:
- неуважність;
- гіперактивність та імпульсивність.
Часто при гіперактивності проявляється все
вищезгадане, але є і виключення.
Наприклад, людина вкрай неуважна, але не гіперактивна
і не імпульсивна. Такі випадки називають розладом із дефіцитом
уваги.
Його часто не діагностують, тому що симптоми не такі
виражені як при РДУГ.
Батькам важливо звернути увагу на такі прояви:
- дитина дуже легко відволікається;
- весь час робить помилки через неуважність;
- часто губить та забуває речі;
- не може вислухати та виконати інструкції;
- постійно змінює заняття;
- не може організуватися;
- весь час фізично активна;
- не має відчуття небезпеки;
- не може почекати своєї черги;
- дуже балакуча;
- постійно перебиває інших.
ДО ЧОГО МОЖЕ
ПРИЗВЕСТИ НЕКОРИГОВАНИЙ СДУГ
Вторинними
ускладненнями гіперактивності для дітей (а також їхніх батьків) є:
·
поведінкові проблеми. Те, що найбільше турбує
дорослих, оскільки такі діти здебільшого не здатні контролювати свої поведінку
та реакції. Батьки постійно перебувають у стані стресу й також часто потребують
допомоги;
·
негативні реакції оточення. Дитину постійно засуджують,
адже візуальних особливостей вона не має, а отже – її поведінка розглядається
переважно як особливість характеру та виховання;
·
низька самооцінка. Ще до встановлення діагнозу та
початку корекційної роботи дитина чує негативні відгуки про себе, що призводить
до зниження самооцінки. Тому для неї вкрай важлива підтримка близьких дорослих
та вчителів. Обов’язково потрібно чітко розрізняти поведінку дитини та її
особистість, даючи оцінку чи коментар виключно до певної її дії;
·
низький рівень прагнень. Постійне засудження та
применшення позитивних рис і досягнень (“зараз непогано, але ж знов зробиш щось
не так”, “от куди тебе такого візьмуть”) нівелює природну цікавість до вивчення
нового, дитина перестає цікавитися амбітними цілями, не будує планів, адже
“кому ти такий треба”;
·
труднощі з навчанням. Гіперактивність не дає
можливості зосередитися на навчанні, і коли поруч немає дорослого (вчителя),
який міг би допомогти та скерувати, дитина втрачає цікавість до навчання, а її
успішність падає;
·
дефіцит комунікативних навичок. Люди з гіперактивністю дуже
“незручні” в колективі, тому часто трапляється так, що вони можуть залишитися в
комунікаційному вакуумі чи стати об’єктами жартів та насмішок;
·
вторинні соціальні та навіть психіатричні проблеми. Засудження та нерозуміння з
боку колективу й суспільства призводить до того, що подібні проблеми для людей
зі СДУГ у дорослому віці стають радше правилом, аніж винятком.
На сьогодні
діти з ГРДУ складають до 8% усіх дітей свого віку, дівчат і хлопців із таким
діагнозом приблизно порівну. Усі вони потребують підтримки та допомоги в
корекції своєї поведінки та аби стати успішними в подальшому навчанні та житті
загалом.
Поради
та рекомендації практичного психолога батькам щодо взаємин з гіперактивними
дітьми
Гіперактивна
дитина потребує постійної батьківської підтримки. Зробити гіперактивну дитину
тихою і спокійною – неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися
з нею.
-
Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона гіперактивна. Особливості такої
поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами
під час вагітності матері, ускладнення під час пологів, психосоціальні причини
– стиль виховання в сім’ї.
-
У дітей з проявами гіперактивності спостерігаються труднощі з концентрацією
уваги і регуляцією поведінки, які спричинені порушеннями процесів гальмування і
збудження в корі головного мозку.
-
З гіперактивною дитиною спілкуйтесь спокійно, тактовно, з розумінням вислухайте
її.
-
Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 10 слів. В
іншому разі дитина просто «виключиться» і просто не почує Вас.
-
У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде
маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною що можна, а що не
можна в поведінці дитини вдома і в дошкільному закладі.
-
Не завищуйте вимог, особливо якщо дитина навчається в школі, щоб не було
перевтоми, капризів і відмови від навчання взагалі.
-
Заборон має бути не багато, але говоріть чітко, твердо. Бажано, щоб дитина
знала, які «санкції» будуть зроблені батьками за порушення поведінки.
-
Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть за її успіхи і
досягнення, навіть самі незначні.
-
У повсякденному спілкуванні з гіперактивними дітьми батьки повинні виключити
різкі заперечення словами «ні» і «не можна», тому що такі діти є імпульсивними
і зразу ж прореагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому
випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано не говорити «ні»,
а дати можливість вибору для дитини.
Як лікують РДУГ
Золотий стандарт лікування:
- навчання батьків тому, як вони правильно можуть
скеровувати поведінку дітей з РДУГ;
- застосування відповідних принципів керування
поведінкою та допомогою у навчанні у школі ;
- медикаменти, якщо є важка форма, і поведінкові
втручання не дають достатнього результату (зокрема це такі групи ліків, як
психостимулянти, атомоксетин та деякі інші).
Також, ААП зауважує, що найкращий результат дає
поєднання вищезгаданих методів.
Отже, дитина не має змоги
впливати на власну поведінку лише своїм бажанням. Вона потребує поведінкової
допомоги, а іноді й медикаментозної корекції. Проте варто пам’ятати, що
встановлення будь-якого діагнозу – прерогатива медиків, а не вчителів, вихователів,
батьків чи навіть працівників ІРЦ. Оскільки порушення – біологічно зумовлений
розлад імпульсного контролю, то виявити його можуть лише
медпрацівники відповідного фаху (найчастіше – психіатри).
https://life.pravda.com.ua/health/2020/04/5/240464/
